Забутий Донбас

Marta Titaniec

На початку збройного конфлікту в Україні більшість населення, що проживає в прифронтових районах, виїхала у безпечніші райони. Ті, хто залишився, живуть за рахунок заощаджень та заробляють собі на життя дрібним господарством. Безробіття сягає 80%. Затяжна криза означає, що люди живуть в застої, не намагаючись покращити своє становище.

Захищені куленепробивними жилетами та шоломами, ми входимо в буферну зону, що розділяє проросійських сепаратистів та українські сили. Кожен отримує персональну аптечку. Українці суворо дотримуються правил безпеки, а солдати в пунктах пропуску інформують про ситуацію на місці. Вони просять нас подбати про себе. За даними УВКБ ООН, лише у 2018 році в середньому була 31 подія на день, що загрожувало безпеці в районі так званої лінії розмежування.

У Новоселівці, що знаходиться приблизно в 5 км від лінії фронту, ми відвідуємо Зінаідіду. Їй 70 років. Проблеми з серцем і ногами заважають їй нормально ходити. Незважаючи на це, вона сповнена оптимізму. Найбільша проблема – придбати паливо на зиму. Середня пенсія – 1800 гривень (близько 300 злотих), а вартість щомісячного опалення будинку взимку – 500 злотих. Тому, як і сусіди, він опалює будинок лише дровами, бо вугілля ніхто не може собі дозволити.

Ще одна опитувана особа, 69-річна Катерина, заявляє, що вона вже звикла до війни. Звуки бою чути майже щодня. Її ровесниця Лариса в 1992 році з-за війни переїхала з Абхазії на Донбас: “Війна наздогнала мене” – підсумовує розмову.

84-річний Петро, насолоджуючись нашим візитом, підхопив акордеон, який не брав у руки упродовж кількох років. “Спілкування  з людьми важливіше за подарунки” – сказав він. Він не хоче  нікуди їхати, бо Донбас – його дім.  У відвіданих селах живуть переважно старі люди, покладаючись на сусідську допомогу чи підтримку благодійних організацій. Приблизно 1,3 мільйона емігрували з області,  до війни кількість населення становила 3,2 мільйона, більшість із них у працездатному віці.  Найважча доля зачіпає людей похилого віку, пенсії яких не дозволяють їм покрити необхідні витрати, особливо ліки та пальне.

УВКБ ООН (Верховний комісар ООН у справах біженців) підрахує, що 5,2 мільйона людей постраждали від збройного конфлікту на сході України, який триває протягом п’яти років. Близько 3,5 мільйона людей потребують гуманітарної допомоги та захисту через посилення психологічних травм та принизливих наслідків відсутності доступу до основних послуг. Більшість нужденних проживають у постраждалих від конфлікту Донецькій та Луганській областях, розділених 427-кілометровою лінією розмежування. З початку конфлікту в 2014 році там було вбито понад 3 тис. мирних жителів та 9000 поранено. За даними УВКБ ООН, 30% людей, які потребують допомоги на Донбасі, – люди похилого віку. Це найвищий відсоток людей похилого віку в сучасних конфліктах у світі.

Ініціатива Фонду «Most Solidarności» має на меті стимулювати працездатних людей, готових надати  допомогу на дому тяжко хворим та людям похилого віку, які потребують догляду. Мережа соціальних працівників та мобільних медичних колективів організована для допомоги жителям 16 сіл навколо Маріуполя. Їх завданням буде виявлення та реагування на потреби хворих осіб та людей похилого віку, які наразі не отримують ніякої допомоги. Фонд також обладнає Медичний центр “Карітас Маріуполь”, який надає медичну допомогу на передовій.

Проект «Модель соціальних служб та охорони здоров’я в Донецькій області в Україні» отримав фінансування Міністерства закордонних справ у рамках конкурсу «Польська допомога розвитку 2019».

Матеріал, підготовлений Martę Titaniec, Fundacja Most Solidarności.