Відкриті діалоги – третя фаза проекту Психосоціальний супровід (ПСС) для дітей та батьків/опікунів у буферній зоні на сході України

Відкриті діалоги - третя фаза проекту Психосоціальний супровід (ПСС) для дітей та батьків/опікунів у буферній зоні на сході України

Розпочата третя фаза проекту «Психосоціальний супровід (ПСС) для дітей та батьків/опікунів у буферній зоні на сході України».  В рамках якої, відбулася серія базових тренінгів «Програми емоційної підтримки та професійного зростання для вчителів»,  «Навчання супервізії та коучингу»  від  Національного університету «Києво-Могилянська Академія» (НаУКМА). Навчання проходило на платформі  Zoom. Під керівництвом  досвідчених тренерів Оксани Залеської, Ольги Федорець, Катерини Клюзко. Це створення безпечного простору для вчителів. Навчалися і педагоги, і соціальні працівники. Отримали навички організації такої роботи, на практиці подивились, як це діє. Є і сумніви і здивування. Та більше натхнення для нового у співпраці з колегами. Ми різні, але всім,  без виключення, час від часу, потрібна підтримка.

«Відкриті діалоги» – це простір з професійним ведучим. Де, в групі вітається доброзичлива атмосфера, яка досягається правилами, які призначаються самими учасниками. Ці правила включають в себе конфіденційність, взаємну повагу, право голосу і право мовчання, неприйняття будь-якого прояву насильства чи нав’язування чужої думки.

«Відкриті діалоги» – це можливість отримати потенційно необмежений зовнішній ресурс та стати значимою людиною для своїх колег.

«Відкриті діалоги» – це група, де можна поділитися наболілим, почути досвід інших, подивитися на особисті переживання під іншим кутом, відчути підтримку оточуючих. І у людини, за рахунок того, що відчувши себе серед,, своїх “, де розуміють і приймають, змінюється манера спілкування, поведінка, і, як наслідок, з’являється надія і впевненість у своїх силах, з’являються плани та рішення. Тобто людина переключає свою увагу від своєї проблемної ситуації на наявні власні ресурси.

Але не про все можна поговорити у групі. І тоді є можливість отримати індивідуальну супервізію.

Супервізія – це один з методів теоретичного і практичного підвищення кваліфікації фахівців , який профілактує, попереджає професійне та емоційне “вигорання”. Це особливий вид роботи. Яка основна задача стоїть перед супервізорами: створити безпечний простір для педагога, де він відчуватиме, що його приймають, цінують, розуміють. Так він зможе відкритися для того, щоб подивитись на себе, на власні можливості та обмеження. І тут важлива присутність людини, з якою можна усвідомити і поділитися своїми почуттями, виявити і позначити труднощі, отримати зворотній зв’язок, проаналізувати, намітити стратегію рішень. Супервізор не дає порад, не знає відповіді на всі запитання. Але він вміє запитати там, де ви не знаєте, як розповісти. Час супервізії тільки для вас і про вас у професійному просторі.

Спробувати, подивитися, змінити

Психолог проекту
Наталя Анісімова